Розвиток віртуальних кредитних карт, сфери використання та потенційні правові ризики

Останніми роками, з розвитком цифрових платежів, віртуальні кредитні картки стали важливим інструментом у контексті трансакцій через кордон. Хоча платформи, що надають такі послуги, зазвичай реєструються за кордоном і отримують відповідні ліцензії, їх технічна команда, операційний та обслуговуючий персонал можуть перебувати в материковому Китаї. На даний момент деякі платформи віртуальних кредитних карток були піддані розслідуванню правоохоронними органами за звинуваченням у незаконному бізнесі, але чи є така комерційна діяльність незаконною, ще потрібно детально аналізувати, не можна стверджувати це в загальному.

Розвиток віртуальних кредитних карт

Віртуальні кредитні картки в Китаї не є новим явищем. Ще в 2013 році деякі піонери почали експериментувати, але через політичні обмеження швидко зіштовхнулися з перешкодами. Після цього комерційні банки, компанії споживчого фінансування та фінансові технологічні компанії також постійно досліджували відповідні продукти. В останні роки, під впливом технології блокчейн, трансакцій в електронній комерції та штучного інтелекту, віртуальні кредитні картки увійшли в період швидкого зростання, ставши новим платіжним інструментом для все більшої кількості користувачів.

Основні сценарії використання віртуальних кредитних карток

Хоча його називають "кредитною карткою", але віртуальна кредитна картка насправді потребує попереднього поповнення для використання. Її основні сценарії використання включають:

1. Міжнародні покупки: підходить для міжнародних електронних торгівельних платформ, особливо коли користувачам потрібно уникнути коливань валютного курсу або вони не хочуть розкривати свою справжню інформацію про банківську картку.

2. Підписка на послуги та покупка цифрового контенту: як стягнення плати з різних закордонних платформ підписки.

3. Онлайн бронювання: такі послуги, як прокат автомобілів, бронювання готелів та тури.

4. Онлайн-реклама та маркетингові платежі: такі як прямі зняття з рахунку на великих рекламних платформах.

5. Валютна торгівля та криптовалютні платежі: підтримка різних валют, зручність для здійснення трансакцій між країнами, частина також підтримує прив'язку до платформ криптовалют.

Проблема законності діяльності іноземних суб'єктів

Розміщення компанії за межами країни та отримання відповідних кваліфікацій не означає, що можна легально вести бізнес на материковому Китаї. Фінанси, як ліцензована галузь, повинні працювати на основі ліцензії, і фінансові ліцензії мають державні межі. Ведення бізнесу на материковому Китаї лише за іноземною ліцензією є незаконною фінансовою діяльністю. Щодо фінансових послуг, які не відкриті для зовнішнього доступу, іноземні установи не можуть вести діяльність на території країни.

Юридичні ризики, з якими стикається бізнес віртуальних кредитних карт

Віртуальний кредитний картковий бізнес у материковому Китаї може бути пов'язаний з незаконними операціями в категорії "платіжних розрахунків" або "торгівлі іноземною валютою":

1. "Незаконна діяльність у сфері розрахунків і платежів": здійснення платіжних операцій без отримання ліцензії на платіжні послуги, що порушує порядок і безпеку платіжного ринку.

2. "Незаконна діяльність з торгівлі валютами": здійснення діяльності з купівлі, обміну, торгівлі валютами тощо без отримання відповідних дозволів на валютне управління чи фінансову діяльність, що порушує правила валютного управління.

Рекомендації щодо запобігання ризикам

Хоча віртуальні кредитні картки як інноваційний платіжний інструмент мають потенціал для розвитку, постачальники послуг можуть зіткнутися з юридичними ризиками при веденні бізнесу в материковому Китаї. Рекомендується постачальникам послуг віртуальних кредитних карток:

1. Зосередьте увагу на міжнародних операціях.

2. Вжити суворі заходи щодо відповідності, такі як завершення процедур боротьби з відмиванням грошей, таких як KYC, KYB, KYT.

3. Удосконалити угоду про обслуговування користувачів, встановити розумні умови поповнення та використання.

4. Забезпечте дотримання законодавства та нормативних актів своєї країни та регіону, щоб уникнути потенційних правових ризиків.